АЛЕКСИТИМІЯ В «УМОВНО ЗДОРОВИХ» ЛЮДЕЙ: ТРУДНОЩІ ТА МОЖЛИВОСТІ КОРЕКЦІЇ
DOI:
https://doi.org/10.33989/2226-4078.2020.2.211926Ключові слова:
розвиток особистості, алекситимія, гетерогеність, психотравматичний досвід, проблеми раннього розвитку, корекційний впливАнотація
Метою статті є теоретичний аналіз проблеми алекситимії, труднощів та можливостей її корекції.
Науковий пошук спирався на використання теоретичних методів, а саме: аналізу проблеми алекситимії, розгляду питань її генези, структурного аналізу, узагальнення досліджень, що відображають накопичений досвід корекції алекситимії та моделювання доцільних корекційних впливів.
Алекситимію розглянуто нами як гетерогенний поліаспектний феномен. Гетерогенний, оскільки може бути спричинений різними чинниками або їх взаємодією: психофізіологічними (генетичного, вродженого, набутого походження); психотравматичними (наслідки неопрацьованого травматичного досвіду, пережитого як в дитячому, так і в більш дорослому віці, неконструктивних незрілих механізмів психологічного захисту; проблемами раннього розвитку дитини та психолого-педагогічними чинниками (наслідки розладів взаємин «дитина – мати», неконструктивного ставлення до дитини, стилю прихильності та виховання, зокрема гіперопіки та латентного відторгнення); психокультуральними (знецінення емоційної сфери в культурі, необхідність екстернального мислення та пристосувальної поведінки типу конкретно-реалістичної). Алекситемія має різні, проте тісно пов’язані між собою складові (або аспекти), кожний з яких має стати мішенню впливу в процесі корекційної роботи. Охарактеризовано емоційний, соматичний, когнітивний, поведінковий, рефлексивно-смисловий. Інтегративна модель профілактики та подолання алекситимічних проявів в «умовно здорових» людей, має враховувати специфіку та всі аспекти зазначеного феномену. Модель має базуватись на інтеграції здобутків екзистенційно-гуманістичного, психодинамічного, когнітивно-поведінкового, тілесно орієнтованого підходів та, за можливості, енвіроментального.
Отже, гетерогенний поліаспектний феномен алекситимії може виступати як 1) захисна тимчасова реакція на несприятливі чинники, 2) стан людини, який може закріпитися, стати звичним (але й може бути подоланим), 3) властивість, яка важко піддається корекції. Якщо алекситимія як реакція виконує захисну функцію, то як звичний стан і, особливо, стійка властивість (риса) особи стає чинником, що перешкоджає особистісному розвитку людини (зокрема, формуванню стабільної позитивної Я-концепції). Окреслено (запропоновано) інтегративну модель профілактики та подолання алекситимічних проявів в контексті особистісного розвитку «умовно здорових» людей.
Посилання
Afanasieva, N. Ie., Ostopolets, I. Iu., & Svitlychna, N. O. (2018). Osoblyvosti vzaiemozviazku osobystisnykh osoblyvostei ta aleksytymii u fakhivtsiv ekstremalnoho profiliu diialnosti [Peculiarities of the relationship between personality traits and alexithymia in specialists of extreme profile]. Naukovyi visnyk KhDU. Seriia Psykholohichni nauky, 4, 16-2 [in Ukrainian].
Bar-On, Reuven, & Parker, James D. A. (2000). The Handbook of Emotional Intelligence: Theory, Development, Assessment, and Application at Home, School, and in the Workplace. San Francisco, California: Jossey-Bass. 40–59.
Bermond, B., Vorst H. C., & Moormann P. P. (2006). Cognitive neuropsychology of alexithymia: implications for personality typology. Cognitive Neuropsychiatry, 11(3), 332-360.
Bräutigam, W. & von Rad, M. (1977). Towards a theory of psychosomatic disorders. Psychother. Psychosom, 28, XI. doi: 10.1159/000287050
Bressi C., Fronza S., Minacapelli E., Nocito E. P., Dipasquale E., Magri L., et al. (2017). Short‐Term Psychodynamic Psychotherapy with Mentalization‐Based Techniques in Major Depressive Disorder patients: Relationship among alexithymia, reflective functioning, and outcome variables – A Pilot study. Psychol Psychother, 90(3), 299-313.
Brumariu, L. E., Kerns, K. A., & Seibert, A. (2012). Mother–child attachment, emotion regulation, and anxiety symptoms in middle childhood. Pers. Relat. 19, 569-585.
Dere, J., Falk, C. F., & Ryder, A. G. (2012). Unpacking cultural differences in alexithymia: The role of cultural values among Euro-Canadian and Chinese-Canadian students. Journal of Cross-Cultural Psychology, 43(8), 1297-1312.
Franz, M., Popp, K., Schaefer, R. et al. (2008). Alexithymia in the German general population. Soc Psychiat Epidemiol, 43, 54-62.
Hesse, C., & Floyd, K. (2008). Affectionate experience mediates the effects of alexithymia on mental health and interpersonal relationships. Journal of Social and Personal Relationships. 25 (5), 793-810.
Iurtseniuk, O. S. (2019). Henderni vidminnosti rivnia aleksytymii u studentiv z nepsykhotychnymy psykhichnymy rozladamy [Gender differences in the level of alexithymia in students with non-psychotic mental disorders]. Psykhiatriia, nevrolohiia ta medychna psykholohiia, 11, 25-29 [in Ukrainian].
Kano, M., Hamaguchi, T., Itoh, M., et al. (2007). Correlation between alexithymia and hypersensitivity to visceral stimulation in human. Pain,132, 252-263.
Karlsson, R., & Kermott, A. (2006). Reflective-functioning during the process in brief psychotherapies. Psychotherapy: Theory, Research, Practice, Training, 43(1), 65-84.
Khan, N. T. (2017) Emotional Experiences Induced Alexithymia. Cell Mol Med., 3(2), 13. DOI: 10.21767/2573-5365.100036
Krystal, H. (1979.) Alexithymia and psychotherapy. Am. J. of Psychother, 33(l), 17-31.
Krystal, Н. (1983). А1ехithymia and the effectiveness of psychoanalytic treatment. Int. J. Psychoanal. Psychother, 9, 353-378.
Lane, R. D., Sechrest L., Reidel R., Weldon V., Kaszniak A., Schwartz G. E. (1996). Impaired verbal and nonverbal emotion recognition in alexithymia. Psychosom Med., 58(3), 203-210.
Le, H. N., Berenbaum H, & Raghavan C. (2002). Culture and alexithymia: mean levels, correlates, and the role of parental socialization of emotions. Emotion, 2, 341-360.
Luminet, O., Rime B., Bagby R. M., Taylor G. J. (2004) A multimodal investigation of emotional responding in alexithymia. CognEmot, 18, 741-766.
Messina, A., Beadle, J. N., & Paradiso, S. (2014). Towards a classification of alexithymia: Primary secondary and organic. Journal of Psychopathology, 20(1), 38-49.
Moriguchi, Y., Maeda, M., Igarashi, T. et al. (2007). Age and gender effect on alexithymia in large, Japanese community and clinical samples: a cross-validation study of the Toronto Alexithymia Scale (TAS-20). BioPsychoSocial Med, 1, 7.
Nakao, M., Barsky, A. J., Kumano H., et al. (2002). Relationship between somatosensory amplification and alexithymia in a Japanese psychosomatic clinic. Psychosomatics, 43, 55-60.
Nemiah, C. J. (1978). Alexithymia and Psychosomatic Illness. Journal of Continuing Education, 39, 25–37.
Ogrodniczuk, J. S., Piper, W. E., & Joyce, A. S. (2011). Effect of alexithymia on the process and outcome of psychotherapy: a programmatic review. Psychiatry Res.,190(1), 43-48.
Pasini, A., Delle Chiaie R., Seripa S., & Ciani N. (1992) Alexithymia as related to sex, age, and educational level: results of the Toronto Alexithymia Scale in 417 normal subjects. Compr Psychiatry, 33, 42-46.
Rufer, M., & Jenewein, J (2009). Alexithymie und Psychotherapie. Psychodynamische Psychotherapie (PDP), 8 (1), 34-45.
Seliukova, T. V., Kalashnyk, Yu. Ie. (2017). Henderni osoblyvosti aleksytymii ta empatii v yunatskomu vitsi (Gender features of alexithymia and empathy in adolescence). Suchasnyi stan rozvytku ekstremalnoi ta kryzovoi psykholohii: materialy IV Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii Kh.: NUTsZU, 227-230.
Shah, P., Hall, R., Catmur, C., & Bird, G. (2016). Alexithymia, not autism, is associated with impaired interoception. Cortex: A Journal Devoted to the Study of the Nervous System and Behavior, 81, 215-220.
Sifneos, P. E. (1973). The prevalennse of alxithtymiechracterisics in psychosomatic patients. Psychother. Psychosom., 22, 255-262.
Taylor, G. J. (1987). Psychosomatic medicine and contemporary psychoanalysis. Madison: International Universities Press.
Thompson, R. A., & Meyer, S. (2007). Socialization of emotion regulation in the family. In J. J. Gross (Ed.). Handbook of Emotion Regulation (pp. 249-268). New York, NY: Guilford.
Wingbermuhle, K., Theunissen, H., Verhoeven, W. M. A. , Kessels, R. P. C, & Egger, J. I. M. (2012). The neurocognition of alexithymia: evidence from neuropsychological and neuroimaging studies. Acta Neuropsychiatrica, 24, 67-80.
Yelsma, P., & Marrow, S. (2003). An Examination of Couples’ Difficulties With Emotional Expressiveness and Their Marital Satisfaction. Journal of Family Communication, 3 (1), 41-62.
Yilmaz, O et al. (2019). Does psychotherapy improve alexithymia? A comparison study among patients with mild or moderate depression. Arch. Clin. Psychiatry (São Paulo), 46.
