Психологія і особистість

Дослідження стану психологічного здоров’я українських педагогів під час російсько-української війни

2025-12-08T14:35:10+02:00

У воєнних умовах Україна зіткнулася з критичним погіршенням психологічного благополуччя своїх громадян. Як показники погіршення психологічного стану були визначені тривога, страх, депресія та агресія. Ця тенденція також торкнулася освітньої спільноти, члени якої повинні були зберігати спокій і нести відповідальність за дітей. Метою статті було представити результати емпіричного дослідження, присвяченого психологічному здоров’ю освітян різних вікових груп, які працюють у воєнний час. Були застосовані методи аналізу емпіричних даних, зокрема психодіагностичне тестування, статистичне усереднення та аналіз процентних співвідношень. У статті представлено модель психологічного здоров’я, що складається з духовних, соціальних, психічних та психосоматичних компонентів, рівень розвитку яких визначає загальний стан психологічного здоров’я. Дослідження показало, що третина респондентів (37,4 %) продемонструвала високий рівень психологічного здоров’я; чверть (27,5 %) показала рівень вище середнього, а 17,6 % продемонстрували психологічний стан нижче середнього. Було виявлено, що відносно висока частка (17,6 %) освітян має низький рівень психологічного здоров’я, що негативно впливає на їхню професійну діяльність. Були визначені конкретні прояви психологічного здоров’я в різних вікових групах. Освітяни віком 19-24 роки демонстрували найнижчий рівень психологічного благополуччя, що заважало їхній професійній самореалізації в умовах війни. Особи віком 25-39 років продемонстрували адаптивну стійкість, а хороше психологічне здоров’я давало змогу продуктивно працювати. Психологічне здоров’я освітян віком 40-66 років загалом було вище середнього і залишалося відносно стабільним, незважаючи на війну. Було встановлено, що компоненти психологічного здоров’я вищого порядку (духовнийсмисловий та соціальний) були достатньо розвинені серед сучасних освітян, тоді як найбільш вразливими компонентами були психосоматичні та, особливо, психічні.

Типи образу «Я»-фахівця в процесі професійної адаптації та їх психодіагностика

2025-12-08T14:50:06+02:00

Метою дослідження було створити класифікацію типів іміджу «Я»-фахівця у професійній адаптації з урахуванням таких факторів, як професійна ідентичність, самооцінка, трудова мотивація, емоційна задоволеність та спрямованість адаптації. У дослідженні застосовано диспозиційнорефлексивний підхід для опису різних типів образу «Я»-фахівця. Використовувалися різноманітні теоретико-методологічні підходи, зокрема аналіз наукових джерел, систематизація та узагальнення даних, психологічне спостереження, класифікація тощо. Встановлено, що «Я»-базове – це рефлексивні смислові орієнтації особистості, які відповідають за вибір, рішення і вчинки у ході життєдіяльності, а «Я»-ситуаційне це комплекс своєрідних особистісних якостей спеціаліста, які регулюють стильові особливості поведінки й виступають як його соціальне обличчя. Доведено, що використання методики «Образ «Я»-спеціаліст у діяльнісній структурі професійної адаптації» дозволяє здійснювати класифікацію і типологічний опис образу «Я»-спеціаліст на основі дослідження інваріант (аспектів) професійної діяльності та відповідних їх конфігурацій. У роботі розроблено опитувальник, який дозволяє визначити професійну ідентичність особистості та запропонувати відповідні стратегії діяльності професійної адаптації фахівця, що підвищить ефективність впровадження заходів з управління персоналом організації. Представлено розгляд показників поведінково-когнітивно-емоційно-рефлексивних стратегій професійної адаптації особистості: рівень професійної адаптації, який визначається ступеню збігу «Я»-базового і «Я»-ситуаційного та емоційною задоволеністю працею, дефініція її об’єкта, провідна діяльнісна структура професійної адаптації, профіль якої включає: зміст спрямованості, рівень освоєння, просторово-часова орієнтація, емоційне ставлення до професійної діяльності та відповідні типи професійної ідентичності образу «Я»-спеціаліст (діловий, комунікатор, екзистенціаліст, учень, виконавець, творець, перетворювач, атрибуціоніст, перфекціоніст, досвідчений, кон’юнктурник, прогнозист, песиміст, поміркований, оптиміст), тобто образи професійного самосприйняття, які проявляються у психології виробничого середовища спеціаліста. Розглянута трансформація образу «Я»-спеціаліст внаслідок зміни професійної самооцінки, ідентичності, мотивації й емоційної задоволеності працею. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що класифікація типів професійного самосприйняття дозволяє поглибити розуміння образу «Я»-фахівця в різних професійних сферах, змістовно окреслити структуру діяльності професійної адаптації фахівця, прогнозувати його процес і результат, які будуть корисні психологічній службі підприємства (організації) та менеджерам з персоналу, що підвищить ефективність впровадження заходів з управління процесом і результатом професійної адаптації спеціалістів у сучасних умовах.

Суб’єктивне благополуччя в умовах воєнного часу: роль віку та статі

2025-12-08T15:04:52+02:00

Метою статті було вивчення особливостей суб’єктивного благополуччя та неблагополуччя цивільних громадян в умовах тривалого воєнного стану з урахуванням віку та статі. Дослідження проводилося серед 147 цивільних осіб віком від 17 до 49 років, які проживають у Києві, Харкові та Житомирі. Використовувалася шестикластерна шкала суб’єктивного благополуччя. Дослідження тенденцій суб’єктивного благополуччя українців засвідчило, що його показники переважно знаходяться в межах середнього рівня. Аналіз основних компонентів суб’єктивного благополуччя виявив певні відмінності залежно від віку та статі досліджуваних. За результатами дослідження лише 2 % мають повне емоційне благополуччя, 22 % – помірний емоційний комфорт, 64 % – середній рівень суб'єктивного благополуччя, 10 % – схильність до депресії і тривоги, і 2 % – значний емоційний дискомфорт. Вікові групи відрізняються: молодші респонденти (17-21 років) частіше демонстрували високий рівень психоемоційної напруженості, гірше оцінювали своє здоров’я та відчували соціальну ізоляцію. Натомість представники старших вікових груп мали кращу адаптацію до складних обставин та демонстрували меншу вираженість негативних емоцій. Старші (36 років і більше) мали гірші показники настрою, але вищу задоволеність повсякденною діяльністю. Досліджувані середньої групи (22-35 років) мали найкращі показники суб'єктивного благополуччя. Виявлені гендерні відмінності показали, що чоловіки порівняно з жінками мали дещо більші відхилення у бік суб’єктивного неблагополуччя; зокрема чоловіки демонстрували вищий рівень напруженості та психоемоційної симптоматики, водночас жінки частіше відзначали погіршення настрою. Отримані результати можуть бути використані фахівцями у сфері психологічної допомоги, освіти, соціальної роботи та державного управління для виокремлення груп ризику, визначення пріоритетних напрямів психологічної допомоги, адаптації інтервенцій до потреб різних груп населення, зокрема, молоді, людей старшого віку, жінок і чоловіків, з метою підвищення їх психологічної стійкості та якості життя в тривалих кризових умовах.

Соціально-психологічні фактори формування ірраціональних установок

2025-12-08T15:23:01+02:00

Ірраціональні переконання є важливою складовою людського пізнання, проте їхній вплив на розвиток психологічних труднощів залишається недостатньо дослідженим, особливо в контексті соціальних і культурних детермінант. Метою цього теоретичного дослідження було виявлення та аналіз соціально-психологічних факторів, що сприяють розвитку ірраціональних переконань в індивідуальній свідомості. Методологічна основа дослідження включала системний аналіз наукових джерел та концептуальних підходів до ірраціональних переконань. Синтез результатів експериментальних та прикладних досліджень у галузі психології особистості дозволив виявити соціально-психологічні чинники, що впливають на виникнення та закріплення ірраціональних переконань. Результати виявили широкий спектр факторів, що сприяють та підсилюють це явище – від досвіду раннього дитинства та моделювання поведінки в рамках сімейної динаміки до інтерналізації соціальних стереотипів, ідеалів зовнішності, досягнень та гендерних ролей. Також було продемонстровано зв’язок між впливом стресу, психологічною травмою та розвитком ірраціональних переконань. Особлива увага була приділена ролі повсякденних мовних практик у підсиленні ірраціональних уявлень, зокрема через прислів’я та приказки. Практична цінність дослідження полягає в потенційному застосуванні його результатів у психологічному консультуванні, профілактиці емоційних розладів та розробці психоосвітніх програм, спрямованих на корекцію дисфункціональних переконань та підтримку психічного благополуччя.

Психологічна підтримка ветеранів під час реінтеграції в цивільне життя

2025-12-08T15:37:15+02:00

Реінтеграція ветеранів виходить далеко за межі працевлаштування та фінансової стабільності: вона включає відновлення ідентичності, розвиток психологічної стійкості та відновлення соціальних зв’язків. Ветерани стикаються з типовими проблемами, такими як посттравматичний стресовий розлад, втрата життєвої орієнтації та труднощі з перенесенням військових компетенцій у цивільні професії. Метою дослідження було визначити ефективні моделі, що поєднують психологічну підтримку з урахуванням травматичного досвіду та кар’єрне консультування для забезпечення стійкої реінтеграції. У статті розглядається питання професійного консультування ветеранів у процесі їх реінтеграції в цивільне життя з урахуванням психологічних і соціальних аспектів. Аналіз зарубіжного та українського досвіду показав ефективність інтегрованих програм, що поєднують психологічну підтримку, кар’єрне консультування та механізми взаємодопомоги. Зокрема, результати українського пілотного проекту продемонстрували значні позитивні зміни: збільшення зайнятості, адаптивності до кар’єри та самоефективності, а також зменшення симптомів посттравматичного стресового розладу. Результати дослідження підкреслили важливість цілісних моделей, що інтегрують професійні та психологічні аспекти для забезпечення не тільки особистого відновлення ветеранів, але й колективної соціальної реінтеграції в українське суспільство. Практична цінність дослідження полягає у формулюванні конкретних рекомендацій для фахівців: обов’язкова оцінка психологічної готовності перед початком кар’єрного планування; використання методів наративного консультування; перетворення військових компетенцій на навички, зрозумілі роботодавцям; впровадження групових та наставницьких програм за участю лідерів-ветеранів; міждисциплінарна співпраця між психологами, консультантами, соціальними працівниками та роботодавцями.