Психологія та особистість

Теоретико-методологічні підходи до корекції агресивної поведінки у дорослих з фрустраційними проявами

2026-04-02T09:48:35+03:00

Метою дослідження було виявити ефективність комплексної програми психологічної корекції агресивної поведінки у дорослих із вираженими фрустраційними проявами. Для цього застосовувалися психодіагностичні методики (авторський опитувальник рівня фрустрації, тест Rosenzweig, методика Buss-Durkey, cамоактуалізаційний профіль особистості), за допомогою яких досліджували взаємозв’язки між рівнями фрустрації, агресії та самоактуалізації, а також оцінювали динаміку змін після корекційної програми. Результати показали значне зниження рівня особистісної фрустрації, що підтверджувалося зменшенням середніх значень, медіани та перцентилів. За тестом Rosenzweig спостерігався перехід від орієнтації на бар’єри до пошуку рішень, що свідчило про підвищення адаптивності у фрустраційних ситуаціях. Було зафіксоване зниження як прямих, так і непрямих форм агресії за методикою Buss-Durkey, включаючи дратівливість та ворожість. Кореляційний аналіз засвідчив тісний зв’язок між зменшенням фрустрації та зниженням вербальної агресії, а також між зростанням орієнтації на вирішення проблем і зменшенням ворожості. Найбільші позитивні зміни спостерігалися у респондентів із високим рівнем емоційної нестабільності на початку програми. Додаткову ефективність забезпечила інтеграція емоційно- тілесних і катартичних технік, які сприяли більш глибокому опрацюванню агресивних переживань. Груповий формат відіграв визначальну роль, оскільки саме підтримка й досвід інших учасників дозволили активізувати процес усвідомлення власних патернів поведінки. Узагальнюючи, було підтверджено, що програма корекції поєднувала когнітивні, емоційні та соціальні компоненти й виявилася ефективною для зниження рівня фрустрації та агресії. Практичне значення полягає у можливості використання розробленої програми як інструменту профілактики та корекції агресивної поведінки у дорослих у системі психологічної допомоги.

Первинна аутосенсорність та естетична стадія розвитку особистості: від помилки сенсорного відзеркалення до формування залежної поведінки

2026-04-02T10:42:09+03:00

У нейробіології та психоаналізі зростає інтерес до ролі таламуса та сенсорних систем у ранньому розвитку та формуванні залежної поведінки. Порушення таламокортикальних шляхів у перші місяці життя можуть визначати подальшу емоційну та когнітивну регуляцію. Мета дослідження полягала у вивченні впливу сенсорної гармонізації та таламокортикального функціонування на ранній розвиток дитини та появу залежної поведінки для необхідності розпізнавання сенсорних порушень і забезпечення їх профілактики у майбутньому. Під час дослідження було проведено систематичний теоретичний аналіз наукових публікацій за 2016-2025 роки, що охоплював дані нейробіологічних досліджень, клінічних спостережень та психоаналітичних концепцій розвитку. Аналіз було спрямовано на порівняння результатів досліджень функцій таламуса, первинних рефлексів та сенсорної адаптації матері та дитини. Встановлено, що порушення сенсорної адаптації матері до потреб немовляти перешкоджають інтеграції первинних рефлексів і блокують розвиток вертикального контролю. Результати аналізу показали, що незрілі таламокортикальні шляхи роблять немовля вразливим до фрагментованих сенсорних сигналів. Встановлено, що ранні дисфункції сприяють компенсаторній залежності в дорослому віці. Була розроблена нова концепція «естетичної фази розвитку», яка замінила класичне поняття нарцисичної фази та полягає більш точний опис сенсорної та афективної динаміки перших місяців життя. Також було запропоновано пояснювальну модель, яка пов’язує ранні сенсорні невідповідності з формуванням моделей залежності. Результати дослідження можуть застосовуватися психологами та психотерапевтами при розробці програм раннього втручання та профілактики залежної поведінки.

Психологічні особливості особистості, які впливають на манеру водіння транспортного засобу

2026-04-02T11:09:22+03:00

Метою було виявити взаємозв’язок між психологічними рисами особистості та стилем водіння в контексті міжкультурного порівняння. У межах емпіричного дослідження було застосовано методику Big Five Inventory-2 для оцінки особистісних характеристик та Driving Behavior Questionnaire для аналізу стилю водіння. Результати дослідження засвідчили наявність відмінностей, зумовлених досвідом керування транспортними засобами, а також культурних відмінностей у вираженості базових особистісних рис. Виявлено, що зі зростанням досвіду водіння в обох вибірках фіксувалося зниження рівня нейротизму (в Україні – з 3,4 до 2,9 бала, у країнах ЄС – з 3,2 до 2,7), що вказувало на стабілізацію емоційного фону. Аналогічна динаміка простежувалась щодо екстраверсії та відкритості до досвіду. Міжкультурний аналіз виявив, що європейські респонденти на всіх рівнях досвіду мали вищі середні показники доброзичливості та сумлінності, що корелювало з домінуванням безпечного стилю водіння. Нейротизм виявився значущим предиктором агресивного стилю водіння, а екстраверсія – фактором ризику в українській вибірці, проте асоціювалася з безпечнішою поведінкою в європейській. Найбільш стійким показником безпечного стилю стала сумлінність, зокрема серед досвідчених європейських водіїв (M = 4,5). Виявлено, що водії з агресивним або навмисно-ризикованим стилем керування спричиняють близько 25-30 % усіх дорожньо- транспортних пригод (ДТП). Серед водіїв із досвідом до 5 років рівень причетності до ДТП на 12-15 % вищий, ніж серед тих, хто має стаж понад 15 років, незалежно від країни проживання. Дослідження засвідчило доцільність упровадження психологічних компонентів у систему підготовки водіїв. Отримані результати можуть бути використані фахівцями підрозділів безпеки дорожнього руху та страховими компаніями для удосконалення програм підготовки водіїв і підвищення культури безпечного водіння.

Закономірності впливу психологічного здоров’я педагогів-жінок на стан їх соціально-психологічної адаптації до світових змін

2026-04-02T11:24:15+03:00

Українське суспільство перебуває у стані трансформацій та значних соціально-економічних і політичних змін, зумовлених впливом глобалізаційних процесів, економічної нестабільності, війни, міграційних рухів. Для педагогічної спільноти, що представлена переважно жінками, які поєднують кілька соціальних ролей – професійну, сімейну, комунікативно-громадську, неминучим постало завдання конструктивної адаптації до нових світових реалій. Метою статті було висвітлити результати емпіричного дослідження й встановити закономірності впливу психологічного здоров’я педагогів-жінок на стан їх соціально-психологічної адаптованості до світових змін. У дослідженні застосовувалися такі методи: анкетування, психодіагностичне тестування, аналіз емпіричних даних шляхом порівняння відсоткових показників, кореляційного аналізу. Результати дослідження довели, що 22,0 % педагогів-жінок добре адаптовані до сучасних умов, у 26,4 % – рівень адаптації вищий за середній, 24,5 % вчительок відчувають часткову дезадаптацію, 27,5 % – відчувають виражену соціально-психологічну дезадаптацію і потребують психологічної допомоги. За результатами аналізу кореляційних звʼязків зроблено висновок: психологічне здоровʼя визначає конструктивність процесу адаптації особистості до нових умов. На основі статистичного аналізу даних встановлено психологічну закономірність: чим краще психологічне здоровʼя у вчителя- жінки, тим більш вона здатна до адаптації до нових умов; а чим більш невротичною, депресивною, песимістичною, агресивною, ригідною є педагог-жінка, тим менший потенціал адаптивних здібностей вона має. Статистичний аналіз довів, що психологічним підґрунтям актуалізації адаптаційних здібностей педагога-жінки є поєднання духовно-моральних якостей з волею, гнучкістю мислення та енергійністю. Проведене дослідження підтвердило висновок, що психологічне здоров’я визначає здатність педагога- жінки до конструктивної самореалізації та психологічної адаптації в соціумі.

Ціннісна регуляція стану емоційного вигорання студентів

2026-04-02T11:37:54+03:00

Метою дослідження було визначення взаємозв’язку ціннісної регуляції та емоційного вигорання студентів закладів вищої освіти. На основі аналізу наукової літератури з’ясовано, що емоційне вигорання розглядається як складний психологічний феномен, який виникає внаслідок хронічного стресу та проявляється через емоційне виснаження, деперсоналізацію та редукцію особистих досягнень. На основі теоретичного аналізу виявлено, що ціннісна сфера особистості є фундаментальним психологічним утворенням багатокомпонентної структури, яке виконує мотиваційну, регулятивну та інтеграційну функції у процесі особистісного розвитку. З’ясовано, що у студентському віці ціннісні орієнтації формуються під впливом освітнього середовища, родинного оточення, індивідуально-психологічних характеристик та виконують регулятивну функцію щодо емоційного вигорання, виступаючи протективними або ризиковими чинниками. Проведено емпіричне дослідження зв’язку ціннісної регуляції та емоційного вигорання студентів. Виявлено, що близько чверті студентів перебувають у стані вираженого емоційного вигорання, третина знаходиться у зоні ризику, проте більшість демонструють стійкість до емоційного виснаження. Встановлено, що ціннісний профіль студентів характеризується високими показниками відкритості до змін та самотрансцендентності при низьких показниках самопіднесення та консерватизму. Кореляційний аналіз підтвердив наявність статистично значущих зв’язків: відкритість до змін та самотрансцендентність виявили негативні кореляції з компонентами емоційного вигорання, виступаючи протективними чинниками, тоді як самопіднесення продемонструвало найсильніші позитивні зв’язки з усіма компонентами вигорання, виступаючи чинником ризику. Практична цінність дослідження полягає у розробці викладачами закладів вищої освіти, практичними психологами, кураторами академічних груп та фахівцями центрів психологічної підтримки профілактичних програм та методів психологічного супроводу для запобігання емоційному вигоранню студентів.