ФЕНОМЕНОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ УЯВИ ПРИ РОЗЛАДАХ ШИЗОФРЕНІЧНОГО СПЕКТРУ ЯК КОНЦЕПТУАЛЬНА ОСНОВА ДЛЯ РОЗУМІННЯ ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ І СТРАТЕГІЙ ВІДНОВЛЕННЯ
DOI:
https://doi.org/10.33989/2226-4078.2023.1.274746Ключові слова:
уява, феноменологія, розлади шизофренічного спектру, фантазія, самосвідомість, психопатологія, психотерапіяАнотація
Хоча аномалії уяви є частими та важкими при розладах спектру шизофренії (РШС), у психопатології відсутня концептуальна основа для моделювання розладів уяви. Останнім часом, у зв’язку з «уявним поворотом» у феноменології, ведеться пошук трансляційних підходів між філософією та психопатологією. Метою статті є презентація і аналіз сучасних зарубіжних феноменологічних досліджень уяви при РШС групою вчених на чолі з А. Расмуссеном і Й. Парнасом, для можливого впровадження результатів у вітчизняну практику. Автор спочатку розглядає особливості аномальної уяви у пацієнтів з РШС з точки зору феноменології, потім презентує огляд інструментарію EAFI для напівструктурованого феноменологічного дослідження аномальної фантазії та уяви шляхом співбесіди. Далі він аналізує теоретичні та практичні наслідки такого дослідження для розуміння психотерапевтичних процесів і стратегій відновлення. Вивчені розлади уяви характеризуються трьома феноменологічними вимірами: 1) перцептуалізація образів: досвід набуває певних квазіперцептивних якостей, таких як просторовість, просторово-часова константність і можливість дослідження; 2) автономізація образів з квазімимовільним потоком і відчуттям емпіричної дистанції між свідомим образом і відчуттям волі; і 3) розмивання ірреальності: тоді як уява зазвичай живе з постійно присутнім характером нереальності, люди з РШС можуть відчувати яскраві образи без чіткого відокремлення від реального світу. Расмуссен та ін. не тільки описують клінічний досвід, вони також пропонують концептуальну модель порушень уяви як вираження мінімальних розладів самосвідомості або індивідуальної ідентичності (ipseity). Вони висувають гіпотезу, що саме порушення ipseity є основним генеративним розладом шизофренії, а позитивні/негативні симптоми походять з цього ядра фенотипу. Отже, уява розуміється як психічна область, що впливає на основний розлад, тобто уява має той самий статус, як і всі інші способи інтенційної свідомості (наприклад, сприйняття чи пам’ять). T. Гозе й І. Фазакас ідуть далі і встановлюють феноменологічну відмінність між фантазією та уявою, яку уподібнюють відмінності між схемою тіла та образом тіла.
Посилання
Binet, A. (1888). Sur les rapports entre l’hémianopsie et la mémoire visuelle. Rev Philos France Let., 2, 481-488.
Bleuler, E. (1950). Dementia praecox or the group of schizophrenias. New York: International University Press. [Originally published in 1911].
Cermolacce, M., Despax, K., Richieri, R., & Naudin, J. (2018). Multiple realities and hybrid objects: a creative approach of schizophrenic delusion. Front Psychol., 9(107), 107.
Dupré, E. & Logre, J. (1911). Les délires d’imagination, mythomanie délirante. Encephale, 4, 430-450.
Ey, H. (1948). Etudes psychiatriques. Paris: Desclée de Brouwer.
Ey, H. (1973). Traité des hallucinations. Paris: Masson.
Fink, E. (1966). Vergegenwärtigung und Bild. Beiträge zur Phänomenologie der Unwirklichkeit. In Studien zur Phänomenologie 1930–1939. Phaenomenologica (Vol. 21, pp. 1-78). Dordrecht: Springer.
Gozé, T. & Fazakas, I. (2020). Imagination and Self Disorders in Schizophrenia: A Review. Psychopathology, 53(5-6), 264-273.
Husserl, E. (1980). Phantasie, Bildbewußtsein, Erinnerung. Zur Phänomenologie der anschaulichen Vergegenwärtigung. Texte aus dem Nachlass (1898–1925) (Hua XXIII). Den Haag: Martinus Nijhoff.
Husserl, E. (2005). Phantasy, Image Consciousness, and Memory, 1898–1925. (Husserliana: Edmund Husserl – Collected Works). Dordrecht: Springer.
Janet, P. (1889). L’automatisme psychologique. Essai de psychologie expérimentale sur les formes inférieures de l’activité humaine. Réédition du texte de la 4e édition 1973. Paris: Société Pierre Janet et Laboratoire de Psychologie Pathologique de la Sorbonne.
Jaspers, K. (1963). General psychopathology. Chicago: University of Chicago Press.
Merleau-Ponty, M. (2015). L’institution, la passivité. Notes de cours au Collège de France (1954–1955). Paris: Belin.
Parnas, J. & Sass, L. (2011). The structure of self-consciousness in schizophrenia. In: S. Gallagher (Ed.), The Oxford Handbook of the Self (pp. 521-546). Oxford, Oxford University Press.
Parnas, J., Møller, P., Kircher, T., Thalbitzer, J., Jansson, L., Handest, P., & Zahavi, D. (2005). EASE: Examination of Anomalous Self-Experience. Psychopathology, 38(5), 236-258. doi: 10.1159/000088441.
Rasmussen, A. R., & Parnas, J. (2015a). Anomalies of imagination and disordered self in schizophrenia spectrum disorders. Psychopathology, 48, 317-323.
Rasmussen, A. R., Stephensen, H., & Parnas, J. (2018b). EAFI: Examination of anomalous fantasy and imagination. Psychopathology, 51(3), 216-226.
Rasmussen, A. R., Stephensen, H., Nordgaard, J., & Parnas, J. (2018a). A phenomenological approach to psychopathology of imagination: development of a descriptive instrument – examination of anomalous fantasy and imagination. Psychopathology, 51(3), 210-215.
Rasmussen, A. R., & Parnas, J. (2015b). Pathologies of imagination in schizophrenia spectrum disorders. Acta Psychiatr Scand, 131, 157-161.
